Генії перевершують історичні обставини, в котрих їм випало жити. Для мене це в першу чергу найяскаравіше виражено саме в композиторах. Їхня музика наче однією ногою опирається на історичний контекст, з якого вона виростає, але другою ступає у щось таємниче, незвідане і трансцендентне. Шостаковича здебільшого сприймають як великиго радянського композитора. І це справедливо, він таким був: жив в радянські часи, писав музику на тлі дуже важких подій і випробувань 20 ст. Він вважав себе дисидентом, адже спершу відкрито, а потім (вимушено) приховано через свою музику нищівно критикував кровожерного Сталіна. Однак, заради того, щоб вижити, та й врятувати свою сім"ю, частенько йшов і на компроміс зі совістю - звеличував тирана в піснях до кінофільмів, оспівував велич радянських здобутків. Це історичний контекст його музики, про який багато написано і сказано. Без цього контексту, правдоподібно, не можна оцінювати Шостаковича. Але й не можна ним його обмежувати.
Його знаменита 7-ма симфонія (т зв. "Ленінградська", оскільки значна її частина була написна композитором в жахливих умовах блокади Ленінграду фашистськими військами в 1941 р.) - це приклад музичного твору, який явно виходить за рамки історичного контексту. Це музика, народжена колосальною і незламною вірою, натхненна непереможною надією. З огляду на те, що симфонія традиційно складається з 4 частин, про кожну можна говорити окремо (і вона насправді цього заслуговує!). Зараз хотів би зупинитися лише на завершальній частині. З усього, що я чув серед світової класичної музики це - найвеличніше і найпрониклив іше зображення християнської ідеї смерті і воскресіння. Так, мало в кого викликає сумніви те, що Шостакович не вірив в Бога. Але написана ним музика красномовно переконує слухача в тому, що Бог вірив у нього і промовляв через нього. Шостаковича треба слухати вкрай уважно і сконцентровано, це не розважальна чи фонова музика. Нерви слухача мають стати струнами срипок, жили - струнами віолончелей і контрабасів, кістки - трубами, а серце має повністю зануритися в атмосферу насиченої гармонії оркестру. Але це того вартує! Адже переді мною - музичне полотно таїнственної біблійної оповіді Єзикиїла:
"Рука Господня була на мені, і вивів мене Господь у дусі й поклав мене серед долини; долина ж та була повна костей. Обвів він мене навкруги них, і ось було їх дуже багато по долині, і всі вони були пресухі. І промовив до мене: «Сину чоловічий! Чи оживуть ці кості?» Я відповів: «Господи Боже, ти знаєш.» Тоді сказав до мене: «Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я - Господь.» Я прорік, як мені було наказано; і як я пророкував, виник шум, і ось настав рух, і кістка до кістки стала наближатись. Глянув я - як ось на них жили, і поросли вони тілом, а зверху вкрила їх шкіра, та не було в них духу. І він сказав до мене: «Проречи до духу, проречи, сину чоловічий, і скажи до духу: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди духу, та й подихни на оцих повбиваних, щоб вони ожили.» І д прорік, як він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги - сила-силенна люду. Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Оті кості - це все дім Ізраїля. Вони кажуть: Кості наші висхли, надія наша пропала, прийшов кінець нам! Тому пророкуй і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю. І зрозумієте, що я - Господь, як відчиню ваші гроби та й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і дам вам дух мій, і ви знову оживете, і я розміщу вас на землі вашій, і зрозумієте, що я - Господь; я сказав і зроблю це» - слово Господнє" (Єзикиїл 37, 1-14)
https://www.youtube.com/watch?v=q35uCGrweMA
Немає коментарів:
Дописати коментар