Іграшковий Миколай

Є багато церковних свят «непопулярних» в сучасному суспільстві. Чи то застарілих і незрозумілих, чи нудних і нецікавих, але про сьогоднішнє цього не скажеш. Тут все зрозуміло, приємно, і все влаштовує – або очікуємо подарунків, або даруємо їх іншим, або одне і друге. Ми всі знаємо: навіть якщо все цілком кепсько, то «Миколай бородатий» таки таємничо прийде і чимось потішить. А хто такий Миколай? Це не просто легендарний позитивний персонаж, а найперше святий, якого вшановує Церква. Тобто це людина, що вмістила в собі Божу благодать і через яку ця благодать засяяла світові. Миколай в церковній традиції є «правилом віри і взірцем (іконою) лагідності», пастирем, що життя своє віддавав за овець, скарбницею Божої благодаті. Він ніхто інший, як зразок справжнього християнина і священнослужителя: від Бога як дар прийняв, і як дар віддав людям. 19 грудня - це передовсім свято Божої благодаті, якої ніхто з нас не заслужив, але кожен отримав. З року в рік в цей день ми чекаємо подарунків, а також даруємо їх від імені Миколая. Було б добре, якби це свято надихало нас до щоденного життя у благодаті замість того, аби перетворювати св. Миколая на чергову іграшку на вітрині нашого життя. Миколай – це ікона, а не іграшка.

Черговий жарт на тему як виглядає наше життя і ким ми стаємо завдяки "сидінню в неті". Все більше переконуюся, що віртуальна сфера непомітно але впевнено поглинає наше реальне життя. Інтернет - це цікавий, але доволі небезпечний експеримент людства.

"...не люди втікають від життя, бо воно скучне, а життя втікає від людей, бо вони дріб"язкові" (Томас Вулф, "Поглянь на дім свій, ангеле")