Якось під час розмови мій друг зауважив: не впевнений, що кожний християнин, вставши зранку, відкриє молитовник і перед іконою промовить молитву, але те, що він ввімкне комп’ютер і прочитає новий пост в інтернеті – це фактJ Отож, щоб допомогти сучасним християнам поєднувати цікаве з корисним, щоденне з вічним, цифрове з духовним, інформаційне зі словесним, започатковую серію мікроблогів Liturgy on-life. Планую публікувати скарби молитви Церкви, які б допомагали нам сприймати звичайні будні як свято життя, дарованого Христом. Оскільки понеділок, згідно зі стереотипами, день важкий, то спробуємо його облагородити, почавши якраз із ньогоJ.

Цей тиждень, що розпочався Неділею мироносиць, у візантійській літургійній традиції присвячений темі відважного і сповненого любові вчинку – походу жінок-мироносиць до гробу Ісусового на світанку для помазання Його тіла пахощами, а відтак чудесної і неочікуваної їхньої зустрічі Воскреслим. Жінки стали першими благовісницями воскресіння Христового Сіонові – Церкві, а вже пізніше їхню місію продовжили чоловіки: 

«Мироносиці-жінки, глибоко вдосвіта представши гробові Життєдавця, знайшли Ангела, що сидів на камені, і він, звіщаючи їм, так мовив: «Чому шукаєте Живого між мертвими? Чому оплакуєте Нетлінного як того, що у тлінні? Відійшовши, звістіте учням Його!»

«Прийдіте по видінні, жінки-благовісниці, і Сіонові скажіте: «Прийми від нас радість благовістя воскресіння Христового!» Красуйся, ликуй і радуйся, Єрусалиме, Царя-Христа узрівши, що як жених із гробу виходить» (Стихири Пасхи, глас 5).