Роздуми на тлі Хрестопоклонної неділі

Слово про розп'ятого Христа - це завжди актуальне слово про світ і про людину у світі.

Його запідозрили у "дискредитації авторитету законної влади", у порушенні релігійних традицій, підбурюванні народу і "цілому ряді інших порушень".
У вирішальний момент Його підступно зрадив соратник ("напевно заплатили"). Вночі Його незаконно затримали і, не гаючись, висунули звинувачення, "сфабрикували справу" за допомогою фальшивих свідків. 
Його засуджено з "явним порушенням процедури".
Його проведено по всіх можливих законних інстанціях "для встановлення міри покарання".
Один з високих чиновників в якийсь момент "проявив розуміння", але оскільки він був "частиною системи", то нічого вже не міг зробити і пішов на "вимушений компроміс".
Потім Його жорстоко били і принижували силовики, які виконували "свою роботу". Соратники і однодумці кудись поділись, правдоподібно просто злякалися.
Один з найближчих з переляку навіть "публічно спростовував свідчення про свою причетність" до Нього і Його діяльності. Вже на смертному шляху якийсь простий але небайдужий чоловік, ризикуючи, підставив Йому своє плече, а чуйна жінка обтерла спітніле і закривавлене обличчя. В той самий час місто функціонувало в "звичайному ритмі". За хвилю перед смертю Його погляд зустрівся з поглядом бандита, якому вже теж смерть заглядала в очі. Дивовижно, але цей бандит зважився на вчинок - проявив розкаяння за свої діяння. Серед силовиків теж один виявився "нормальним", проскочила в ньому Божа іскорка: по очах, що виглядали з-під шолома, було видно. Його смерть була страшною, але не безсенсовною. Смерть не перемогла Його, Він переміг її. Смерть не має влади над Ним, тому Він через неї прокладає шлях до оновленого, справжнього життя.
"Ти, що страждав і з людьми співстраждав, Господи, слава Тобі!".